Велотрейлер - що це?

Через конструктивні особливості велосипед має доволі обмежений функціональний діапазон. Салону немає, багажник вміщує не так вже й багато, та й вантажопідйомність невелика. При цьому, навіть при незначному завантаженні відчутно страждає керованість велосипеда - і без того на заднє колесо припадає більша частина ваги, а з багажником і поготів. Центр ваги розташований високо, стійкість у поворотах знижується.

Одним із способів вирішити проблему є використання такого девайса, як велотрейлер. Цей аксесуар являє собою велосипедний причіп. Завдяки його використанню у велосипедиста з'являється можливість розвантажити свій байк і виступати лише в ролі тягача. Часом без велотрейлера просто не обійтися, якщо потрібно перевезти негабаритний вантаж, наприклад, каяк. Але ми забігаємо вперед. Давайте про все по порядку.

Велосипедисти європейських країн давно використовують велотрейлери в повсякденному житті. У цьому немає нічого дивного: велосипедна інфраструктура у них розвинена набагато краще, ніж у нас, та й людям не соромно на двоколісному транспорті у справах їздити. До всього іншого можна ще додати екологічну свідомість тамтешніх жителів і пристрасть до економії коштів. Справді, навіщо тонну металу ганяти до супермаркету, витрачаючи на це літри пального, якщо доцільніше поїхати велосипедом, заразом і м'язи розім'яти?

У нас люди не менш ощадливі, але вкорінені в суспільстві стереотипи не дають змоги багатьом діяти у своїх інтересах, бо "несолідно" на велосипеді, та ще й із причепом, їздити. Проїхатися заради задоволення - це так, але за покупками - ні-ні. Тільки старшому поколінню все одно. Їздять на вбитих радянських велосипедах, навішують на них усе, що на даний момент потрібно перевезти, хоч мішок картоплі, хоч труби залізні, і без докорів сумління їдуть, куди потрібно. Інші кулібіни і причепи-саморобки прилаштовують до велосипедів, щоб більше влізло. Так чому б не наслідувати приклад і цивілізованого світу, і наших співвітчизників, які плювали на громадську думку? Адже все вже придумано, все вже продумано.

Правила дорожнього руху України допускають використання причепа з велосипедом. Єдине застереження: "6.7. Водіям мопедів і велосипедів забороняється:

є) буксирування причепа, не передбаченого для експлуатації з цими транспортними засобами". Тобто абияк прикручені тачки до "України" використовувати якраз-таки не можна, а спеціальний причіп - можна.

Ще один пункт правил говорить: "6.5. Водії мопедів і велосипедів можуть перевозити лише такі вантажі, які не заважають керувати транспортним засобом і не створюють перешкод іншим учасникам дорожнього руху". Велотрейлер має продуману конструкцію, отже, вантаж на ньому закріплюється надійно і жодних перешкод ні велосипедисту, ні іншим учасникам руху не створює (звісно, якщо дотримуватися вимог інструкції причепа, не перевантажувати тощо).

Для якісного і безпроблемного перевезення інженери понапридумували найрізноманітніших виконань велосипедних причепів. Все залежить від функціональної спрямованості, максимального навантаження, ступеня "навороченості" та інших чинників. Як правило, велотрейлер має раму з сидінням або вантажну платформу, одне або два колеса і кріплення до велосипеда. Такий перелік основних складових. Як бачимо, все просто.

Найбільшої популярності серед велосипедистів набули велотрейлери для дітей. Замість того щоб сидіти на рамі в спеціальному сидінні або на багажнику, у дитини є окрема "карета" з усіма зручностями.

Велотрейлери для дітей можуть бути одно- або двомісними. Дитина під час подорожей у велопричепі отримує низку переваг. Те, що їй зручніше у своєму окремому вагончику - це зрозуміло. Для дитини поїздка у велотрейлері набагато безпечніша, ніж у сидінні, прикріпленому на велосипеді. Сидіння обладнані ременями безпеки, а в разі падіння батьків дитина не постраждає, оскільки продумана конструкція причіпного пристрою з шарнірами не дасть змоги причепу перевернутися.

Не забуваємо і про комфорт - велотрейлери обладнуються підвіскою, яка покликана пом'якшувати нерівності дороги. Крім посадкового місця в причепі є багажне відділення і безліч кишеньок. Існують спеціальні водонепроникні чохли, що захищають пасажирів від дощу, і сітки, що оберігають маленьких мандрівників від пилу і докучливих комах. Вентиляція організована на високому рівні, протяги при цьому відсутні. Перевозити дітей у велотрейлері можна, поки їм не виповниться сім років (вимоги ПДР) або поки вони не доростуть до 130 см.

Дорогі моделі велотрейлерів для дітей дуже універсальні. Завдяки використанню додаткових коліс їх можна перетворити з велопричепа на повноцінну коляску. Процедура займає кілька хвилин.

Як варіант можна використовувати ранебаут - варіацію на тему велопричепа. Суть у тому, що дитина їде на повноцінному велосипеді, у якого навіть передачі є (до шести ступенів), але водночас чадо нікуди не дінеться від батька, оскільки ранебаут буксирується на жорсткому зчепленні. Це більш демократичний варіант, ніж велотрейлер. До того ж, дитина бере участь у процесі пересування найпрямішим способом. Щоправда, далеко так не заїдеш, адже діти швидко втомлюються.

Домашніх улюбленців також можна взяти з собою у велопохід. Для цього придумані велотрейлери для тварин. Вони багато в чому схожі на велотрейлери для дітей, тільки габарити трохи компактніші.

Вантажні велотрейлери мають, мабуть, найширшу палітру конструкцій. Моноколісні та двоколісні, з бортовою вантажною платформою і просто плоскою, зі спеціальними кріпленнями під конкретні види вантажів і без них. І багато, багато інших варіантів. Тут уже потрібно відштовхуватися від того, що саме потрібно возити. Середня вантажопідйомність таких велотрейлерів становить 30-50 кг, окремі екземпляри можуть брати на борт сто і більше кілограм.

І чи не важко тягнути за собою такий вантаж? - запитаєте ви. Не так важко, як може здатися на перший погляд. Велосипедисти, які активно використовують велотрейлери, кажуть, що ті їм абсолютно не заважають, зате користь від них величезна. Наприклад, у велопохід можна взяти набагато більше речей, від чого поїздка може бути більш далекою (підвищується автономність: їжі багато, води теж). Група велотуристів може буксирувати причіп по черзі. Універсальні кріплення це дозволяють.

Цікаво, що одним зчепленням з велосипедом справа не обмежується. Існують аксесуари, що дають змогу з причепа до велосипеда зробити причіп до туриста! Такий собі розширений рюкзак. Щоб не тягнути вантаж самому, можна "попросити" для цього свого пса - такі упряжки також доступні на ринку. Асортимент аксесуарів до велопричепів спокушає використовувати візок навіть узимку - замість коліс ставимо лижі та котимо сани за собою! Дитина точно буде задоволена.

Сьогодні люди, які бажають розширити функціонал свого байка, все частіше вдаються до використання велотрейлера. Нехай тільки щоб довести замаринований шашлик на природу і відпочити веселою компанією, але все одно, адже зручно ж! Причому, наш менталітет змушує конструювати велотрейлери самостійно. Так можна і грошей заощадити, і велопричіп з усіма індивідуальними вимогами отримати, та ще й підігнаний він буде під конкретний велосипед. Якщо і у вас виникло бажання "поворожити" з металом, інтернет вам на допомогу. Зараз у мережі легко знайти і креслення велотрейлера, і поради щодо складання. Тож удачі!