Модні велосипеди: fixed від А до Я

Мода, мода, мода. Весь час з'являється щось нове, що захоплює велику кількість людей, тим самим створюючи якийсь відмінний від повсякденності світ зі своїми правилами і законами. На перевірку ж виявляється, що все нове - це добре забуте старе. Ось і з фіксед гірами та сама історія.

Що таке фікс?

Велосипеди fixed gear, fixed wheel або ніжно fixie позбавлені фрівіла (freewheel), тобто зв'язка педалі-ланцюг-заднє колесо закріплена жорстко відносно один одного. Вільного ходу немає. Крутиш педалі вперед - їдеш вперед, крутиш назад - їдеш назад! Чим швидше крутиш, тим швидше їдеш. Якщо перестати обертати педалі, то колесо застопориться. Загалом, пряма передача або фіксована - від англійського fixed gear. З'явилися вони тоді, коли трекові велосипеди виїхали на вулиці.

Як відомо, трекові перегони проводяться на спеціальних стадіонах із твердим покриттям (дерево або бетон). Велотрек - це траса у вигляді овального кільця довжиною від 130 до 500 метрів. Для зручності гонщиків трек має нахил 42 градуси в поворотах і 12,5 градусів на прямих. Усе заради досягнення високих швидкостей. Природно, під такі особливі умови потрібні спеціальні велосипеди: заточена під обтічну посадку геометрія, наднизька вага. Наслідком останнього і є застосування прямої передачі.

Існує кілька видів трекових перегонів. Одна з них - японські перегони Кейрін, що справили величезний вплив на зародження фіксед-руху. Вперше такі перегони було проведено в 1948 році. Суть її в тому, що кілька учасників (6-9) одночасно стартують і їдуть за мотоциклом, який веде їх, починаючи зі швидкості 25 км/год і поступово підвищуючи її до 50 км/год. За два з половиною кола до фінішу мотоцикл залишає трек, тим самим даючи велосипедистам розібратися, хто з них найшвидший. На фініші швидкості досягають 70 км/год! Найцікавіше, що більшість цих гонщиків добували кошти на існування, працюючи кур'єрами. Ось вони і задумалися, що можна, по-перше, поєднувати тренування з роботою, по-друге, доставляти замовлення швидко, по-третє, убезпечити себе від викрадень велосипедів, бо на них немає ні передач, ні гальм: непідготовленій людині швидко сховатися на такому байку вкрай складно. Трохи пізніше велокур'єрські служби з'являються в США (кінець ХІХ століття). Через століття історія повторюється. І в Японії, і в США кур'єри знову масово використовують велосипеди.

Корпоративні заходи людей цієї професії дещо специфічні. Вони влаштовують змагання під назвою AlleyCat. Своєрідне орієнтування містом із проміжними контрольними точками. Переможцем стає найшвидший, але нагороджується ще й останній, хто фінішував. Таким чином, власники фіксед гірів стали окремою субкультурою, з особливим стилем життя і специфічними розвагами. Пізніше до проведення часу фіксерів додалися й інші змагання - байк поло, спринти, заїзди на треках.

Усе це не могло не привабити людей інших професій - і пішло-поїхало. Рух став модним. На його основі з'явилося кілька трендів. Наприклад, Spoke Cards - картки з номерами учасників AlleyCat, які вставляються між спиць. Після змагань картки не виймають - вони служать нагадуванням про минулі "бої". Поступово це переросло в особливий спосіб самовираження, що спричинив виробництво оригінальних авторських робіт. Також до фіксед-трендів належить кур'єрська сумка (з короткою лямкою через плече) і кепка з коротким козирком.

Завдяки блискавичній популярності фікседів серед різних верств молоді з'являються різні стилі катання. Одні люблять поганяти містом, інші грають у те саме байк поло, треті пішли в екстрим, роблячи різні трюки (пряма передача дуже цьому сприяє) і навіть стрибаючи дерт!

Веловиробники відреагували негайно. Уже випускаються спеціальні моделі під той чи інший стиль катання. Перший фікс для трюків випустила польська компанія NS Bikes, розробивши її зі спортсменами-екстремалами.

Але який би стиль катання не практикували власники фікседів, всі вони сходяться в одному - вони нізащо не пересядуть з таких велосипедів на інші. Хіба що іноді. Багатьом подобається мінімалістичний стиль виконання фіксед гірів. Незрівнянним плюсом є простота обслуговування - в цих байках просто нема чому ламатися! Повний контроль над велосипедом п'янить, адже тільки фікс надає максимальне єднання з велосипедом, без посередників у вигляді перемикачів, передач, амортизаторів.

Щоправда, в цьому і недолік. Гальм немає, через що навіть у помірному темпі покришки стираються за кілька тижнів, адже гальмування тільки юзом. Та й зупинитися швидко не вийде, а в мокру погоду - взагалі практично нереально зупинитися. Також через неможливість у русі припинити обертання педалей досить складно долати перешкоди, наприклад, бордюри. Хоча все це більшою мірою стосується новачків. Досвідчені фікси вправно справляються з такого роду складнощами. Просто потрібен досвід.

На фікседах, як і на трекових і шосейних велосипедах, використовуються тукліпси. Вони необхідні, щоб нога не зісковзувала з педалей під час швидкого обертання і особливо гальмування. До речі, сповільнюватися на фікседі - ціла наука. Короткостроковими натисканнями на педалі потрібно перешкоджати їхньому обертанню, поступово сповільнюючись. Існує також інший спосіб. Потрібно змістити центр ваги на переднє колесо, розвантаживши тим самим заднє. У будь-якому разі, можна встановити гальма на перед або на обидва колеса для підстраховки.

Якщо лякає пряма передача або хочеться зробити байк трішки універсальнішим, то для цього існує комбінована втулка - фліп-флоп. Її особливість у тому, що з одного боку на ній встановлено звичайну зірку, що забезпечує жорсткий зв'язок з колесом, а з іншого боку - фрівіл. Таким чином, просто перевернувши заднє колесо, власник отримує або фіксед, або синглспід.

Фіксед гіри сьогодні не такі вже й дорогі (про топові моделі, ясна річ, не згадуємо), але новачкам можна випробувати нові відчуття, просто зібравши з радянських запасів власний байк. За основу зазвичай береться рама від Туриста або Старт-шосе. Ну а там уже, якщо сподобається і захочеться щось новіше і молодше, можна і сучасну модель прикупити. Вибір нині дуже широкий, на будь-який колір і бакс.

Приємних експериментів!