Велосипедист, смотри в оба! Попереду підступне покриття!

Несподіванки підстерігають нас на кожному кроці. Далеко не завжди виходить прорахувати можливі форс-мажори наперед. Це стосується абсолютно всіх сфер нашого життя. У цьому матеріалі ми не зачіпатимемо якихось вселенських питань, а зупинимося лише на тому, як убезпечити себе (точніше, істотно знизити ризики, оскільки абсолютної гарантії ніхто не дасть) під час їзди дорогами. Про правила поведінки на проїжджій частині можна почитати в окремій статті, а нижче мова піде про підступні покриття.

Насамперед, ця інформація стане в пригоді велосипедистам, які використовують сліки або напівсліки. Але власники байків зі "злим" протектором на покришках, сподіваємося, також почерпнуть для себе щось корисне.

Потрібно завжди бути готовим до сюрпризів. Добре, якщо за плечима є великий досвід велосипедної їзди в різних умовах, а на плечах - голова зі здоровим глуздом. Хоча бувають випадки, що і це не виручає. Велосипед, як і все на планеті, підпорядковується законам фізики, тому передбачити його поведінку в тій чи іншій ситуації цілком реально. Не вийшло уникнути заносу і падіння? Нічого, в майбутньому отриманий досвід стане в пригоді. Доповнимо його деякими рекомендаціями.

Мокрий асфальт

Усім відомо, що вода погіршує фрикційні властивості поверхні. Також потрібно пам'ятати, що на асфальті можуть бути ще й краплини оливи та мастила автомобілів, "загублені" ними або змиті з них дощем. Майте це на увазі, пересуваючись мокрими дорогами. Повертайте плавно, гальмівний шлях розраховуйте з поправкою.

Слід бути особливо уважним у перші хвилини дощу: потрібен час, щоб адаптуватися під нові умови після їзди всуху. Намагайтеся якомога менше їздити по калюжах - хіба мало що вона може приховувати. Нарватися на яму або якесь сміття простіше простого.

Окремо варто згадати дорожню розмітку, яка при намоканні стає дуже слизькою. На ній небезпечно робити різкі маневри. Намагайтеся поменше на неї заїжджати.

Вибоїни та ями

У суху погоду вади дорожнього покриття теж не являють собою нічого хорошого. Не склалося у нас в країні з рівними дорогами. На жаль. Тому всі водії змушені постійно "моніторити" дорожнє покриття і раз у раз пригальмовувати і лавірувати між вибоїнами. Це, до речі, додаткова небезпека для велосипедиста: водій автомобіля може не помітити вас і підрізати в спробі поберегти підвіску своєї машини. Ви теж різко не виляйте перед іншими учасниками руху. Об'їжджайте ями плавно, попереджайте про свої наміри загальноприйнятими знаками рукою. Рухаючись у групі велосипедистів, показуйте на яму пальцем: через малу дистанцію тим, хто йде позаду, складно помітити перешкоду.

В умовах напруженого трафіку об'їзди ям подвійно небезпечні. Якщо попереду невелика вибоїна, то краще проїхати по ній, відпрацювавши підвіскою і тілом, ніж кидатися під колеса.

Існує особливий "підвид" ям, які зазвичай робляться дорожніми робітниками під час ремонту. Це вузькі, але глибокі ями, які до того ж складно помітити. Для автомобілів вони зовсім не страшні, а ось велосипедним колесам, вузьким і з низькопрофільною гумою, можуть нашкодити.

Люки та каналізаційні решітки

У Правилах дорожнього руху прописано, що велосипедист зобов'язаний їхати якомога ближче до краю проїжджої частини. Ось тільки там зазвичай розташовані дренажні отвори, доволі часто без решіток або ж із поздовжніми прутами замість них, у зазорах між якими легко може застрягти велосипедне колесо і відправити велосипедиста в політ.

Люки теж нерідко позбавлені кришок, але в них хоча б гілка стирчить, хоча й не завжди. Особливо ці відкриті елементи дорожньої інфраструктури небезпечні в темний час доби. Причому навіть працююче вуличне освітлення рідко дає змогу помітити їх здалеку.

Паралельні тріщини

Також часта вада наших доріг. Великі трапляються рідко, але списувати з рахунків їх не можна. Якщо колесо потрапить у таку, це може призвести до пошкоджень покришки аж до її розриву. Намагайтеся перетинати великі тріщини поперек.

Дрібний щебінь і пісок

Дуже часто по краях дороги накопичується дрібний щебінь і пісок. Також ця асфальтова "присипка" залишається на деяких перехрестях. Підступна поверхня виходить! Навіть гірша за лід. Камінчики перекочуються під дією бічних сил і забирають колесо вбік, блискавично відправляючи велосипедиста на землю. Такими ділянками не можна їздити швидко і вже тим більше повертати на високій швидкості. Рухи мають бути плавними, щоб колесо не зірвалося.

Бруківка

Бруківка буває тротуарна і - назвемо її так - класична. Тротуарна найчастіше викладена рівно. Маленькі стики майже непомітні в русі. Але якщо поверхня у плитки гладка, то покришка погано за неї чіпляється. Звідси - збільшення гальмівного шляху і підвищена небезпека під час поворотів. Рекомендації стандартні: знизити швидкість, повертати плавно. На мокрій бруківці швидкість має бути ще нижчою, а повороти ще плавнішими.

З "класичною" бруківкою дещо інша історія. (Мова про кам'яну бруківку, якою до "епохи асфальту" викладали дороги. Яскравий приклад - Андріївський узвіз у Києві). Поверхня окремих каменів гладенька - вони полірувалися роками, але округла, та ще й стики нещільні. До того ж, за довгий час деякі камені вбилися в землю, інші, навпаки, трохи піднялися над поверхнею. У підсумку отримуємо дорогу хоч і з твердим покриттям, але зовсім нерівну. Під час їзди такою поверхнею потрібно міцно тримати кермо, а тряску відпрацьовувати тілом - для цього краще їхати стоячи. Дозвольте байку самому прокладати собі шлях.

Дорожнє сміття

Крім усього іншого, на дорогах може валятися листя, розплющені пластикові пляшки і бляшані банки та інші предмети, на яких легко посковзнутися. Не наїжджайте на це сміття.

-
Підводячи риску, хочеться зазначити, що головний помічник - ваші очі. Куди ви дивитеся, туди і їдете. Слідкуйте за дорожньою обстановкою, намагайтеся передбачити її - так ви зможете уникнути багатьох неприємних інцидентів. Наша дорожня обстановка залишає бажати кращого: водії не завжди лояльно ставляться до велосипедистів, дороги в поганому стані. Тому обов'язково використовуйте шоломи, яскравий одяг, бажано, зі світловідбивними елементами і катафоти/ліхтарі.