Колеса на колесах - як перевозити велосипед

Час від часу велосипедисти опиняються в таких ситуаціях, коли потрібно вдатися до допомоги інших видів транспорту, щоб разом з велосипедом дістатися до того чи іншого пункту призначення.

Причин тому безліч, у кожного вони свої. Хтось захоплюється, наприклад, швидкісним спуском (даунхілом), де використовуються велосипеди, малопридатні до тривалої їзди рівними дорогами. Та й їхати з того ж Дніпра до Карпат навіть на туристичному велосипеді мало хто зважиться, що вже про вузькоспеціалізованому говорити - це взагалі дурість.

Інші не можуть собі дозволити їхати далеко за станом здоров'я або через нестачу часу, але водночас хочеться покататися в якомусь мальовничому місці, розташованому далеко від дому. Хтось взагалі вирушає на відпочинок або екскурсію в інші міста і країни, але хоче при цьому мати під рукою велосипед - не їхати ж тепер на ньому всю дорогу, правда? Ось тут-то і доводиться шукати варіанти. Розглянемо способи транспортування велосипеда на основних видах транспорту. Отже, як перевозити велосипед?

Залізничний транспорт

Найпоширенішим видом транспорту є залізничний. У приміських поїздах - електричках дозволяється провозити велосипед у тамбурі або виділених для цього місцях з оплатою перевезення. У розібраному ж стані, якщо розміри не перевищують встановлених норм (180 см у сумі за трьома параметрами і 36 кг), велосипед можна транспортувати безкоштовно. Але для цього потрібен чохол. Якщо ви вирішили здійснити одноденну покатеньку або похід вихідного дня, частина маршруту яких охоплює пересування електричкою, то якось незручно тягнути з собою чохол.

Краще вже заплатити за велосипед, тим паче що вартість квитка на приміські маршрути невелика. Та й люди, що пасажири, що кондуктори, здебільшого спокійно ставляться до того, що в тамбурах і вагонах перевозять не тільки велосипеди, а й багато інших габаритних вантажів.

Трохи інакша ситуація з поїздами далекого прямування. У них без чохла не обійтися. Перед посадкою на пероні знімаємо переднє колесо і пакуємо все в чохол. Потрапивши у вагон, звільняємо третю полицю, призначену якраз для ручної поклажі, від ковдр і матраців і закидаємо туди наш упакований байк. Розташовувати велосипед потрібно впоперек полиці і, відповідно, паралельно вагону, колеса повинні впиратися в стінку над вікном, а задній перемикач - перебувати зверху. Іншими словами, велосипед має лежати на лівому боці. Другий велосипед лягає так само, але впирається не в стінку, а частково підсовується під перший. В одне "купе" влазить до чотирьох велосипедів.

Провідники не повинні обурюватися з цього приводу, але якщо все-таки виникнуть запитання, посилайтеся на п. 3.1.5 "Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти": "Дозволяється перевозити при собі, за рахунок норми ручної поклажі пасажира, дитячі коляски, байдарки в розібраному стані та інші речі, які за своїми розмірами можуть бути розташовані у вагоні на місцях, призначених для ручної поклажі". У крайньому разі, вимагайте зустрічі з начальником поїзда. Вони часто більш поступливі, оскільки прекрасно знають правила. Загальна ж порада в такій ситуації - випромінювати впевненість у тому, що ви все одно виїдете на цьому поїзді, правда на вашому боці. І хабарів нікому давати теж не потрібно.

Автомобільний транспорт

Перевезення велосипеда на автобусі можливе, але ускладнене нестачею місця і незговірливістю водіїв. Це стосується велосипедів у зборі, але при використанні чохла проблем виникати не повинно.

Якщо ж ви вирушаєте в поїздку на особистому автомобілі, то в цьому випадку з'являється цілий простір варіантів. Все залежить від типу автомобіля, дальності поїздки, кількості пасажирів і поклажі та інших факторів. Автомобіль з кузовом хетчбек або універсал дають змогу вмістити велосипеди разом з поклажею в багажник - це найкращий варіант. Коли ж місця всередині автомобіля не вистачає, то водії змушені вдаватися до встановлення спеціальних кріплень для перевезення велосипедів.

Існує три основних типи багажників, що відрізняються місцем кріплення - на дах, на задні двері або прикручену до них запаску, на фаркоп. Все залежить від типу кузова автомобіля та аналізу переваг і недоліків тих чи інших кріплень. Давайте останнім і займемося.

Найпопулярнішими є багажники, які встановлюються на дах. Вони підходять на будь-які типи кузовів, на дахи з релінгами і без. Головною перевагою є те, що велосипеди залишаються чистими. Велосипеди не перекривають доступ до багажника. Недоліки ж полягають у такому: підвищується центр ваги автомобіля, його парусність. Отже - втрачається стійкість і падає максимальна швидкість. Також значно підвищується витрата пального через зростання аеродинамічного опору. Найважче кріпити велосипеди: потрібно затягнути його на дах, та ще й зафіксувати. Якщо використовується не унікальна модель Mont Blanc Barracuda, то знадобиться допомога друга.

Кріплення на задніх дверцятах менше впливає на обтічність автомобіля і простіше в плані навантаження велосипедів, але має великі обмеження щодо навантаження (не більше двох відносно легких велосипедів) і практично повністю перекриває доступ до багажу через п'яті двері. Плюс до цього велосипеди загороджують собою номерний знак і задні ліхтарі. Оглядовість назад також страждає. А ще мінус таких багажників у тому, що велосипеди збиратимуть на себе весь бруд, оскільки в задній частині автомобіля під час руху виникає зона розрідження, і весь пил туди засмоктує, як пилососом.

Кріплення на фаркопі краще, ніж на задніх дверях. Виробники таких багажників обладнують їх дублюючими ліхтарями, так що пасивна безпека не так сильно страждає. Максимальне навантаження у цього типу кріплень доволі високе - перевозити можна до 4 велосипедів, а якщо потрібно відкрити багажник, то вся конструкція відкидається, надаючи доступ до поклажі. Мінуси - ті самі, що й у кріплень до задніх дверей.

Авіатранспорт

Порядок провезення велосипеда в літаку такий самий, як і в поїзді. Єдине, чому потрібно приділити увагу - під час пакування байка в чохол потрібно зняти не тільки переднє колесо, а й педалі, опустити сідло. Закріпити шатуни, переднє колесо на рамі.

Де взяти велочохол?

Як ви розумієте, сучасний ринок може запропонувати покупцеві все, що тільки можна собі уявити. Були б гроші. Тому знайти велочохол - взагалі не проблема. Безліч фірм пропонують різноманітні варіанти: від найпростішої накидки з ручками до жорсткого боксу. Ціни починаються від суми в триста з гаком гривень. Середньостатистичному велосипедисту всілякі "навороти" ні до чого, достатньо буде просто свого роду мішка з ремінцями. Такий нескладно зробити самому.

Знімаємо переднє колесо і заміряємо розміри велосипеда - довжину і висоту. Беремо відповідний шматок тканини (можна проконсультуватися з цього приводу у відповідному магазині або піти помацати готовий чохол і підібрати схожий матеріал) з розмірами, що дорівнюють одній довжині велосипеда (те, що наміряли, без переднього колеса) на 2 висоти. До останнього розміру додаємо ще 10 см - це потрібно для боковин, адже велосипед не плоский. По всіх краях пришиваємо тасьми, щоб після пакування зав'язати "все добро". За бажанням, замість тасьм можна пришити блискавку. Такий чохол також стане в нагоді в якості підстилки на землю, тенту від дощу, ковдри - враховуйте мультизадачність при виборі матеріалу для чохла.

Нині велосипед дедалі більше набирає популярності. Цей вид транспорту одночасно тренує нас фізично і приносить моральне задоволення. До всього іншого він ще й екологічно чистий. Не дивно, що багато міських жителів дедалі частіше використовують його для різних потреб. А після ще й вирушають з ним у відпустку. З цим не можуть не рахуватися транспортні компанії, які з кожним днем дедалі лояльніше ставляться до двоколісної поклажі. Тож боятися труднощів не потрібно, головне, правильно упакувати свій велосипед, і тоді ніщо не затьмарить чудову поїздку в нові мальовничі місця.