Контактні педалі. Особистий досвід дівчини.

До контактних педалей люди приходять не відразу. За все своє веложиття я жодного разу не зустріла людини, яка б спочатку, на зорі своєї "велокар'єри", використовувала контактні педалі. Про них ходить багато чуток: як про користь, так і про шкоду. Але сам ти ніколи не дізнаєшся правду, поки не спробуєш. Мені хотілося б розповісти про те, як контактні педалі увійшли в моє життя.

На початку моєї велодіяльності мені здавалося, що контактні педалі ставлять виключно спортсмени. Так думала не тільки я, а й інші чайники. Ці думки розвіялися, коли я почала зустрічати живих реальних людей, які насолоджувалися їздою, безтурботно покручуючи педалі.

Через певний час я почала брати участь у перегонах крос-кантрі, в яких досвідченіші суперниці "робили" мене на підйомах, стрімко несучи себе і свій байк вгору. Я відчувала, як мені бракує динаміки, і що багато сил йде на "натиск" педалі, що не вистачає зворотної тяги. Після чергових змагань крутою пересіченою місцевістю, де у мене зіскочила нога з педалі, через що я полетіла в канаву, втративши при цьому, як попелюшка, кросівок, я почала збирати на контактні педалі.

Хтось відмовляв від них, а хтось яро пропагував, і останніх була більшість. Мене бентежило тільки одне - закриті туфлі з шипами в літню спеку. Хотілося мати сандалі, в яких можна було б їздити в теплу пору року.

І влітку, назбиравши потрібну суму, я вирушила до крамниці за педалями та взуттям.

Вибір контактних педалей (текст актуальний станом на 2013 рік)

Вибір спочатку припав на контактні педалі Shimano PD-M520, оскільки вони здавалися мені найбільш привабливими за своїми характеристиками: вага 380 г, регулювання зусилля, легкознімні пластикові платформи для комбінування звичайного взуття з велосипедним.

Встановлювала педалі вдома за допомогою ключа і шестигранників. І одягнувши нові "шузи", поїхала пробувати контакти місцевими гірками.

Контактні педалі: руйнування міфів або катання по-новому

Перша проблема, яка виникає, але зникає через кілька годин катання - нога не може знайти місце, в яке входить шип на платформі. Відпрацювавши цей прийом навколо будинку, поїхала околицями. Під час заїзду на круті гірки відчуття зовсім інші. За рахунок збільшеного ККД педалювання нога працює не тільки вниз, але і вгору. За своє перше тренування в контактних педалях падала двічі, коли різко зупинялася, адже нога ще не звикла рефлекторно відстібатися.

Наступного дня, коли ми вирушили в дальній ПДВ і в мене була можливість випробувати контакти під час тривалої їзди, я переконалася в тому, що звична затрата сил дає зовсім іншу швидкість - збільшення на 5-6 км на годину. Відчутним також став контроль над велосипедом, упевненість у тому, що нога не зірветься з педалі, швидкий розгін з місця і ефективне збільшення швидкості в русі.

Пересіченою місцевістю з різними перешкодами, такими як колода або пісочна ділянка, контактні педалі - це сила. Перестрибувати через колоди, заїжджати на купини, злітати сходами, піднімати заднє колесо при заскоках стало набагато простіше. Ноги прикуті до педалей, і вся енергія, яка передається велосипеду, розподіляється рівномірно за рахунок жорсткої платформи сандалій.

Перший місяць катання не обійшовся без розбитих колін, ліктів і забитих ребер. Останні страждали, коли я налітала на скручене кермо. Падіння відбувалися здебільшого під час різкого гальмування, але з часом у мене виробилася звичка швидко відстібатися. Головне - не сильно затягувати пружину контактних механізмів, яка фіксує шип. Якщо пружина сильно затягнута, то нога не "люфтить" на педалі. Але при сильному затягуванні вистібатися дуже складно. Новачкам радять відрегулювати пружину так, щоб не тільки легко і швидко відстібатися, а й стежити за тим, щоб зафіксована нога не бовталася.

З контактними педалями катаюся вже 6 місяців. Отримую одне лише задоволення і не шкодую, що зробила вибір на їхню користь. Коли спробувала проїхатися на чужому велосипеді зі звичайними педалями, весь час підстрибувала і намагалася підняти заднє колесо під час заскоків на височину. На осінь придбала кросівки Diadora з шипами. На перегонах у контактах ще не з'являлася. Буду чекати теплої пори року, щоб почати тренуватися і в новому обмундируванні завойовувати медалі.

Олександра Сіренко, спеціально для Dnipro.Bike.