Катання голяка та інші способи боротися за свої права
Здавалося б, усі ми, люди, давно живемо в цивілізованому світі. Уже усталилися певні правила, їх усі знають і майже всі дотримуються. Проте, раз у раз виникають якісь конфлікти певних соціальних груп. Наприклад, одвічне протистояння автомобілістів і велосипедистів. Ніяк вони між собою проїжджу частину поділити не можуть. Але ж норми поведінки і тих, і інших чітко прописані в Правилах дорожнього руху.
Велосипедист на дорозі - істота тендітна, не те що залізний автомобіль, що служить надійною оболонкою своєму водієві. Тому й реагують на різні дорожні ситуації автомобілісти різкіше, відчуваючи себе захищеними і навіть невразливими порівняно з відкритим усім вітрам і дощам байкером. Ба більше, автомобіліст вважає себе на дорозі головним, хоча згідно з тими самими ПДР усі учасники руху рівні (ну, крім трамваїв, автомобілів з "мигалками" і, звісно ж, кортежу нашого ненаглядного президента та інших оборзевших чиновників).
З таким несправедливим станом речей велосипедисти борються, організовуючи масові акції протесту, не позбавлені, втім, оригінальності та дотепності. Все ж байкери - народ веселий, життєрадісний, тож шансу чудово провести час, нехай і на акції протесту, нізащо не втратять.
Отже, протести в різних країнах світу - а це вже справді потужний всесвітній рух - відбуваються досить часто. Деякі разові, інші щорічні, окремі акції взагалі щомісячні. Причинами масового виїзду велосипедистів на вулиці є: боротьба з автомобільно-орієнтованою культурою, боротьба за власні права на дорозі, бажання домогтися поваги з боку автомобілістів-егоїстів, вимога поліпшити велоінфраструктуру міста, вимога дозволити або спростити провезення велосипедів у громадському транспорті (автобуси, трамваї, метро, поїзди). Оскільки велосипед - екологічно чистий вид транспорту, то більшість акцій спрямована на пропаганду здорового способу життя, відмови від автомобілів. Велосипедисти навіть за права тварин борються! І роблять це найрізноманітнішими способами.
Найвідоміший, найвеселіший і водночас найпростіший - проїхатися натовпом по місту оголеними. Де тільки не проходили нагі заїзди! Найбільше в теленовинах, чомусь, висвітлювали подібні акції, що проходили в Лондоні. Хай там як, у всіх країнах принцип один і той самий: у призначений час у певному місці збирається натовп байкерів, роздягається, хтось розмальовується (боді-арт) або надягає різні смішні аксесуари на кшталт смішних капелюхів, окулярів, костюмів, хвостів (!) (має дуже кумедний вигляд на голій людині), і всі організовано вирушають за наміченим маршрутом. У пробігах беруть участь люди різного віку, які стоять на різних сходинках соціальних сходів, коротше, єдине, що у них справді спільне - любов до велосипеда. Хоча нерідкі випадки солідарності і любителів роликових ковзанів, скейтерів та інших, хто катається.
Наймасштабніша акція називається Всесвітній Голий Велопробіг (World Naked Bike Ride (WNBR)). Головна її мета - донести оточуючим ідею чистого безпечного світу. Як вони кажуть: "тіло-позитивного". Бути голим тут необов'язково, хоча нагота вітається. Адже вона притягує увагу громадськості до заходу. Але привернути погляди можна й іншими способами. Тому заохочується креативність учасників пробігу. Побільше експресії! Безглузді, смішні, екзотичні, екстравагантні костюми, незвичайний підхід до конструкції велосипеда або до його оформлення. Загалом, усе, що змусить ЗМІ фотографувати і знімати.
WNBR з велопробігу перетворився на цілу подію. Його проведення супроводжується виступом музичних колективів і ді-джеїв, проведенням майстер-класів з боді-арту і багато всього іншого.
Перший пробіг під назвою World Naked Bike Ride відбувся 2004 року і протестував проти засилля нафтомагнатів, залежності світу від нафтопродуктів. Наступні акції були не настільки гучні у своїх гаслах, дещо знизили свій політичний градус, прийшовши до вже описаних вище цілей.
Географія першого пробігу була досить великою. До акції долучилися 28 міст у 10 державах на чотирьох континентах. У 2010 році карта заходу налічувала 74 міста в 17 країнах.
І нехай є чимало критиків подібного роду протестів, все ж голі велосипедисти несуть позитивний посил людству: жити в гармонії з природою, берегти її, нести позитив людям, врешті-решт, вирости над собою - подолати сором.
В Україні велосипедні акції не настільки гучні й масштабні, але все ж мають місце бути. Тож охочим узяти участь у чомусь подібному і поліпшити наше велосипедне (і не тільки!) життя - уважно стежити за повідомленнями на тематичних форумах і агітувати народ. Як заповідав великий Тарас Шевченко: "Борітеся - поборете".