Гідратори для велосипедистів

Наявні на велосипедному ринку питні системи вже давно встигли завоювати своїх шанувальників. Для більшості спортсменів і марафонців гідратор є зручним пристосуванням у перегонах і тривалих поїздках. Про властивості та якості велосипедних питних систем піде мова в цій статті.

Гідратори. Особливості та функції 

Гідратор або питна система (гідропак, "кемел-бег") - це ємність для води з виведеною трубкою для пиття. Ємність розміщується в заплічному рюкзаку вздовж спини. Основною функцією гідраторів є можливість у будь-який момент споживати рідину в русі. Виведена з рюкзака трубка дає змогу пити воду, не змінюючи положення тіла і не зупиняючись. За своїм виглядом питні системи нагадують грілку з трубкою, але тільки з прозорого матеріалу.

До складу питних систем входять такі елементи: ємність для води, трубка, соска і чохол. У якісних питних системах усі компоненти мають бути знімними, оскільки вся конструкція потребує періодичного очищення. Якщо в ємність заливається не тільки вода, а й соки/чаї, то чищення потребує більшої уваги для підтримки гігієни на високому рівні.

Ємність гідратора

Гідратори бувають різних обсягів. Розрізняють питні системи від 0,75 до 3 літрів. Як правило, велосипедисти використовують гідратори об'ємом 2-3 літри. Вибір об'єму для кожного велосипедиста має бути обумовлений конкретними завданнями та умовами катання.

Гідратори виготовляються з поліетилену різної прозорості та міцності. Дорожчі питні системи скоротять вірогідність пошкодження ємності, тому що складаються з міцного матеріалу.

Гідратори різняться між собою способом герметизації. Перший варіант - це кришка, що закручується, діаметром від 5 см. Такий спосіб зручний під час наповнення ємності водою, не виймаючи її з рюкзака, а також більш герметичний і надійний. Для чищення питної системи з кришкою потрібна щітка для важкодоступних місць, а також спеціальна рамка для сушіння, яка розправляє ємність.

Другий варіант, у якому гідратори мають відкритий верх, що герметично затискається спеціальним затискачем, вирізняється вищою вартістю. Чищення і сушіння спрощені, але наливати воду в ємність, яка розташована всередині рюкзака, в цьому разі складніше.

Трубка

Від ємності на впаяному в нижній частині кріпленні відходить трубка. Вона, як правило, вкручується на різьбі, а також має ущільнювач. Довжина трубки залежить від місця, в якому буде розташовуватися гідратор. Вважається, що чим довше, тим зручніше. Тим паче, що трубку додатково можна фіксувати на одній із лямок рюкзака, щоб вона не бовталася і розташовувалася недалеко від рота.

Соска

Соскою або клапаном називається наконечник трубки, який забезпечує подачу води в той момент, коли це необхідно велосипедисту. Соски якісних питних систем не повинні довільно подавати рідину, вони повинні мати пристрій блокування рідини. Існує спеціальний наконечник (затичка), який перекриває надходження води. Також є і вбудовані в соску клапани. За такої конструкції достатньо закусити соску зубами і вода почне надходити. У разі раптового випадання соски з рота рідина блокується клапаном і не витікає.

Існують також і інші види сосок: прямі, кутові, обертові, з переламуванням. Деякі моделі оснащені захисною кришкою, яка закриває соску від попадання пилу і бруду.

Чохол

Дорожчі моделі питних систем оснащені спеціальним чохлом. Такий аксесуар не тільки убезпечить поліетиленову ємність від різних предметів у рюкзаку, а й послугує термосом, не даючи воді швидко нагріватися в спеку і охолоджуватися в зимову пору.

Використання гідратора

Гідратор на спині в рюкзаку - це, звичайно ж, збільшення ваги. Але перевага питних систем перед флягою очевидна, адже з'являється можливість пити частіше і більше, а також робити це безпечно, не прибираючи руки з керма і не нахиляючись до рами по кілька разів.

Але гідратор, як і будь-яка інша тендітна річ, вимагає дбайливого поводження. У ємність гідратора краще не заливати соки і рідини з м'якоттю, інакше може забитися клапан. Необхідно також здійснювати чистку і сушку всіх елементів системи після кожної поїздки.